- наклепник
- —————————————————————————————накле́пникіменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови. 2005.
наклепник
Смотреть что такое "наклепник" в других словарях:
наклепник — а, ч. Той, хто поширює наклеп на кого , що небудь … Український тлумачний словник
наклепник — (той, хто створює / поширює наклеп), оббріхувач; обмовник (той, хто створює / поширює несправедливі звинувачення); інсинуатор (той, хто вдається до інсинуації); пасквілянт (про автора твору наклепницького характеру) … Словник синонімів української мови
щекун — наклепник … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
кламця — наклепник, брехун … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
ляпа — наклепник, говорить противне, грубіян … Лемківський Словничок
інсинуатор — а, ч., книжн. Той, хто поширює злісні вигадки, наклепи; наклепник … Український тлумачний словник
кляузник — а, ч., розм. Те саме, що наклепник … Український тлумачний словник
наклепниця — і. Жін. до наклепник … Український тлумачний словник
обмівний — а/, е/, діал. Наклепник … Український тлумачний словник
обмівник — а/, ч., діал. Наклепник … Український тлумачний словник
